***

Не камень на сердце – гора,
И я, задыхаясь под ношей,
Мечтал, что наступит пора –
И гору я крыльями сброшу.

Безумно взревет камнепад,
И сердце свободно задышит.
Не страшен пылающий ад,
Коль дух поднимается выше;

Коль нитью не связан греха
И Бог в испытаньях – опора;
Коль крылья – не петуха,
А птицы высоких просторов…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Related Post

******

Парадоксален каждый человек. Бросаем то, чем раньше дорожили. Живем, как если не умрем вовек, А умираем, будто бы не жили.